Трудова поведінка, її форми

Соціологія вивчає трудову поведінку як різновид поведінки соціальної.

Трудова поведінка -- це самовизначення суб'єкта (особи, колективу) щодо сфери, умов, змісту праці, комплекс актів, учинків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують працівника із трудовим процесом.

Слід розрізняти поняття “трудова поведінка” і “трудова діяльність”. Трудова діяльність є жорстко фіксованою у часі та просторі цілеспрямованим рядом операцій і функцій, які здійснюється людьми, об'єднаними у виробничу організацію.

Трудову поведінку працівника, з одного боку, нормативно задано умовами виробничої ситуації, а з іншого -- вона є досить вільною і залежить від волі індивіда, який може робити вибір із багатьох альтернатив. Міра відповідальності цих двох аспектів свідчить про ступінь зацікавленості працівника в узгодженні своїх дій з цілими організаціями.

Функціональне ядро трудової поведінки, або функціональна поведінка формується технологічними, економічними, організаційно-управлінськими, функціональними і соціальними стандартами, які об'єктивно задані. Отже, трудова поведінка є передумовою поєднання професійних якостей особистості з умовами і засобами їх реалізації.

Цільовою спрямованістю трудової поведінки може бути:

Зміна чи збереження свого соціального і функціонального стану;

Зміна виробничих умов;

Реалізація проміжних дій для досягнення мети професійного майбутнього.

Отже, трудова поведінка -- це комплекс свідомих дій та вчинків працівника, зв'язаних із синхронізацією його професійних можливостей та інтересів з функціональним змістом трудового процесу.

Розділяють такі форми трудової поведінки:

Цільові -- виконання конкретних трудових функцій на робочому місці; а також поведінка спрямовану на досягнення певного рівня добробуту та якості життя.

Організаційно-адміністративна поведінка , що здійснюється в процесі організаційно-управлінської взаємодії. Регулювання цієї поведінки означає формування позитивної мотивації членів організації через виявлення і підкріплення функціональних і бажаних видів поведінки.

Стратифікаційна поведінка , яка забезпечує досягнення професійних, кваліфікаційних і адміністративних статусів.

Інноваційна поведінка -- прийняття нестандартних рішень, які змінюють соціальні відносини на різних рівнях організації, руйнують усталену систему інтересів і стереотипів поведінки.

Адаптивно-пристосовницька поведінка -- пристосування робітника до нової ролі, статусу, робочого місця , соціального середовища.

Церемоніальна поведінка -- реалізація службового, професійного і посадового етикету, виконанням процедур організаційної, ділової й адміністративної взаємодії.

Деструктивна поведінка -- це вихід працівника за межі норм і правил трудового процесу, посадових інструкцій. Сюди ж належить і протиправна , дисфункціональна та індивдуально-цільова поведінка.