Соціальні функції праці

Праця виконує практичні, дуже важливі завдання-функції, основними з яких є такі:

Задоволення людських потреб.

Відтворення суспільного багатства.

Обмін речовин між собою, суспільством і природою через трудову діяльність.

Створення суспільства і забезпечення суспільного прогресу.

Людинотворча: тільки праця є безпосередньою умовою становлення і розвитку самої людини.

Свободотворча, яка полягає в тому, що тільки праця прокладає людству шлях до свободи.

Ставлення до праці, його об”єктивні та суб”єктивні чинники та показники

Характер і зміст праці формують ставлення до неї -- історично змінну характеристику трудової діяльності. Залежно від змісту і характеру праці переважає ставлення до неї як до засобу, що забезпечує існування, чи як до первинної життєвої потреби. Відтак ставлення до праці може бути:

Як до соціально життєвої цінності, що виражає місце трудової діяльності в загальній системі цінностей суспільства та особистості

Як до конкретного виду трудової діяльності, професії, що має певний соціальний статус і престиж

Як до конкретної роботи з урахуванням змісту та умов праці, потреб і мотивів, зв'язаних з даною роботою, на даному робочому місці, у даній виробничій організації.

Саме вивченню цього останнього ставлення з урахуванням мотивів трудової діяльності, що визначають поведінку людини у виробничій ситуації, соціологи приділяють найбільшу увагу.

Об'єктивними показниками ставлення до праці є рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінованості.

Суб'єктивними показниками ставлення до праці є загальне задоволення працею та її умовами -- заробітною платою, змістом праці, взаємовідносинами із керівником та колегами, виробничими умовами тощо.

Розрізняють такі типи ставлення до праці:

Супернормативне --виключно сумлінне, яке відповідає всім чинним нормам;

Субнормативне --недостатньо сумлінне;

Ненормативне -- несумлінне.