Конструктивно-географічна оцінка стану озерно-басейнової системи природоохоронного типу

Конструктивно-географічна оцінка стану озерно-басейнової системи природоохоронного типу

Сучасна практика використання озерних водойм ставить нові вимоги та стандарти щодо обліку й оцінки цих природних утворень. Кожний водний об'єкт, який використовується або може потенційно використовуватися в тій чи іншій галузі природокористування (водогосподарського, рибогосподарського, рекреаційного, природоохоронного тощо) повинен зазначатися в кадастровому реєстрі ресурсів регіону й мати екологічний паспорт із відповідними характеристиками.

Екологічна паспортизація озер здійснюється різними галузевими та науково-дослідними відомствами й установами. У таких паспортах не завжди враховується конструктивно-географічний підхід, який передбачає розробку моделей (картографічних, геоекологічних тощо) та оцінку не лише озера, а й прилеглих до нього природних територіальних комплексів водозбору (далі - ПТК). донний озерний ландшафтний природний

Озеро Біле, згідно з фізико-географічним районуванням, належить до Нижньостирського району природної області Волинського Полісся. Водозбір озера сформувався в межах місцевості високих межиріч на флювіогляціальних пісках із близьким заляганням крейдоподібних мергелів. Оз. Біле з 1984 р. є складовою Дібрівського гідрологічного заказника (873 га) загальнодержавного значення. Ландшафтні умови заказника неоднорідні, що зумовлено рельєфом та біотичним різноманіттям рослинних угруповань. Більш знижена північна частина заказника зайнята заболоченим лісом, у низинних ділянках якого ростуть вільшняки, а на незначних підвищеннях переважають соснові ліси-чорничники. Навколо озера вузькою смугою сформувалося сфагнове болото з оліготрофним і мезотрофним живленням, яке поступово переходить у заболочений ліс. Тут трапляються рослини, що занесені до Червоної книги України - шейхцерія болотна, росичка середня, малопоширені - осока багнова та осока тонкокореневищна, образки болотні, журавлина звичайна.

Оз. Біле з півдня на північ має дещо витягнуту форму. Схили улоговини озера круті, особливо в центральній частині водойми. Береги низькі, заболочені. Берегова лінія виражена чітко, слабо порізана. Водна рослинність розвинута вузькою смугою до 15,0-20,0 м вздовж берега озера й представлена осокою, аїром, зрідка ситником. З плаваючих рослин зустрічаються угруповання латаття сніжно-білого та глечиків жовтих. Із підводних рослин переважає елодея, рдесники. Відсоток заростання дна озера становить близько 3,0. Берегова смуга вкрита лучним різнотрав'ям із розрідженими поростями сосни, берези та чагарниками верби й вільхи.

Площа водного дзеркала оз. Біле 0,28 км2 (табл. 1). Максимальна глибина - 9,0 м, середня - 2,6 м. Довжина озера 0,8 км, середня ширина - 0,35 км. Об'єм водних мас озера становить 715,4 тис. м3. Інші кількісні показники озера: показник площі - 0,09, питомий водозбір - 11,21, умовний водообмін - 0,55, питома водообмінність - 1,81, шар акумуляції - 227,83 мм, об'єм приточних вод - 396,1 тис. м3/рік.

Таблиця 1. Морфометричні та гідрологічні параметри басейну оз. Біле

За результатами гідрологічного профілювання із шести поперечників із льоду озеранами побудована батиметрична модель водойми; ізобати проведено через 1,0 м зміни глибини. У центральній частині улоговини озера сформувалася карстова лійка, яка ідентифікується різким ущільненням ізобат, починаючи з глибини 4,0 м. Наведені морфометричні, гідрологічні параметри та батиметрична модель водойми дозволяють краще уявити озеро в цілісній ОБС, з'ясувати деякі аспекти складних взаємозв'язків водозбору й водної маси озера.

Таблиця 2. Геохімічні особливості донних відкладів оз. Біле (точка відбору проб розташована в південній частині акваторії водойми)

Важливою складовою з'ясування ландшафтних особливостей природно-аквального комплексу (далі - ПАК) озера є донні відклади. Польові інструментальні дослідження водойми показали, що східна периферія дна озера вкрита болотними, торфово-болотними, а західна - піщано-мулистими відкладами, решта площі вкрита сапропелями. За даними Київської ГРЕ площа сапропелевих відкладів становить 23,2 га. Максимальна потужність - 10,0 м, середня - 2,91 м. Товща пелогенової фракції - до 0,2 м. Запаси сапро- пелів при середній природній вологості 95,9%становлять 675,1 тис. м3. У перерахунку на умовну 60% вологість запаси складають 69,3 тис. т.

Геохімічні аналізи донних відкладів (у % на суху речовину) показали, що вміст сполук Fe2O3 знаходиться в межах 0,77-2,71 і помітно зростає з глибиною. Сполуки CaO в сапропелевих відкладах варіюються від 0,89 (6,0-6,5 м) до 2,71 (7,0-7,5 м). За ступенем кислотності (рН сольової витяжки) донні відклади знаходяться в межах від середньокис- лих (4,81-5,04 на глибині 6,5-8,0 м) до нейтральних (6,27) та близьких до нейтральних (5,68) на глибині 3,5-4,5 м.

Результати батиметричного профілювання, літологічний склад та потужність озерних відкладів, особливості геохімічних показників сапропелів, видовий склад гідрофітів і температурний режим послужили основою для побудови ландшафтної карти оз. Біле. Також виконано розрахунки основних ландшафтометричних характеристик ПАК озера (табл. 3).

Таблиця 3. Ландшафтометричні характеристики ПАК оз. Біле

ПАК оз. Біле ми розглядаємо як складне акваурочище, де нами виокремлено три аквальних підурочища та вісім видів аквафацій. Найбільшу площу (майже 57%) має літоральне аквапідурочище озера, де представлено чотири види мілководних аквафацій (табл. 3). Диференціація літоральних аквафацій проводилася за різновидами літологічного складу донних відкладів (болотні, торфово-болотні, піщані, піщано-мулисті), особливостями геохімічних процесів (акумулятивні, транзитно-акумулятивні тощо), а також за видовим різноманіттям рослинних асоціацій макрофітів. Друге місце за площею (24%) займає субліторальне аквапідурочище з двома видами аквафацій. Особливість аквафацій цього підурочища полягає в тому, що вони складені виключно водоростево-глинисто-карбонатними сапропелями різної потужності. Профундальне аквапідурочище представлене глибоководною (4,0-9,0 м) частиною ПАК озера, що являє собою карстове заглиблення лійкоподібної форми. Тут виділено дві аквафації із загальною площею 19,04 га.

Інші ландшафтометричні показники (індекс подрібненості, коефіцієнти складності та роздрібненості) наведено в таблиці 3. Вони важливі для порівняння з трьома видами аквапідурочищ водойми, а узагальнені характеристики суттєві для ландшафтометричної оцінки ПАК озер цілого ландшафту.

Підсистемою вищого порядку представлений озерний водозбір загальною площею 3,14 км2 (табл. 4). У структурі земельних угідь водозбору понад 70% залісненої території, 0,32% зайнято болотними угіддями й стільки ж відсотків припадає на селитебні землі, 21,02% - розорані землі. Таким чином, коефіцієнт антропогенного навантаження на озеростановить 26,1%. За результатами польових досліджень нами складена ландшафтна карта водозбору озера.

Таблиця 4. Структура земельних угідь водозбору оз. Біле, розраховано за картами

Піщані гряди зі спадистими (10-12°) схилами, вкриті чорничниково-зеленомоховими, дубово-сосновими та сосновими лісами на дерново-слабо- та середньопідзолистих піщаних ґрунтах, частково розорані та забудовані. 2. Привододільні ділянки зі слабоспадистими (6-10°) схилами, вкриті сосновими, дубово-сосновими, зрідка ялиновими лісами на дернових слабопідзолистих та дерново-прихованопідзолистих піщаних та супіщаних ґрунтах, що сформувалися на воднольодовикових відкладах, частково розорані та забудовані. Невисокі окремі горби та гряди з пологими (3-6°) схилами, вкриті чорничниково-зеленомоховими та орляко- во-квасеницевими березово-сосновими та сосновими лісами на дерново-підзолистих та дерново-середньопідзолистих ґрунтах, що сформувалися на водно-льодовикових відкладах. Слабохвилясті ділянки межиріч, вкриті чагарничково-зеленомоховими свіжими сосновими та березово-сосновими борами, рідше - ялиновими суборами на дерново-слабо- та середньопідзолистих глеюватих піщаних та супіщаних ґрунтах, що сформувалися на водно-льодовикових відкладах, частково розорані. Замкнуті заболочені пониження, вкриті рогозово-різнотравно-зеленомоховими вільшняками та березняками на лучно-болотних та болотних малопотужних ґрунтах, що сформувалися на водно-льодовикових відкладах. Невеликі замкнуті овальної та круглої форми западини карстового походження, іноді з невеличкими озерцями в центрі, вкриті пухівково-сфагновими та чагарничково-різнотравно-зеленомоховими угрупованнями на болотних мало- та середньопотужних ґрунтах, що сформувалися на водно-льодовикових відкладах, які підстеляються крейдою. Плоскі замкнуті заболочені купинчасті ділянки межиріч, вкриті чагарничково-сфагновим та дрібнозлако- во-різнотравно-зеленомоховим, вільхово-березовим та березово-сосновим дрібноліссям на болотних мало- та середньопотужних ґрунтах, що сформувалися на водно-льодовикових відкладах. Вузька приозерна тераса, вкрита рогозово-очеретяно-осоково-сфагновими та різнотравно-зеленомоховими угрупованнями з рідкими поростями берези чорнокорої та вільхи чорної на болотних середньопотужних та потужних ґрунтах, що сформувалися на алювіальних відкладах. Озерна улоговина, яка на мілководді поросла осоково-рогозово-очеретяними угрупованнями, а в субліторалі та профундалі - поодиноко плаваючими водоростями, вкрита сапропелями, що сформувалися на алювіальних відкладах.

У межах водозбору озера нами виділено дев'ять ПТК рангу «урочище» (п 1-9), у тому числі складне акваурочище оз. Біле. Найстійкіші ПТК розташовані в привододільній частині водозбору (п 2), а більш уразливі (з точки зору природних й антропогенних трансформацій) - ближче до озера (п 5-8). Найбільшу площу (38%) займають урочища слабохвилястих ділянок межиріч (рис. 6, п 4).

Здійснена конструктивно-географічна оцінка ОБС оз. Біле як гідрологічного природоохоронного об'єкта дозволяє виокремити кілька блоків, що увійдуть до екологічного (кадастрового) паспорта. Картографічний блок представлений батиметричною моделлю, а також ландшафтними картами ПАК озера та його водозбірної площі. Лімнометрично-геохімічний блок містить морфометричні та гідрологічні параметри водойми, а також деякі геохімічні показники донних відкладів. Ландшафтометричний блок представлений оціночними показниками просторово-типологічної структури водозбору, а також метричними характеристиками ПАК озера. Такі конструктивно-географічні моделі ОБС зручні для використання різними відомствами й водночас можуть слугувати локальними природно-господарськими системами нових адміністративних одиниць - громад. Подальші дослідження ОБС мають бути спрямовані на гідроекологічну діагностику водойми й оптимізацію басейнового природокористування на засадах сталого розвитку.